PADĖKA PADĖJUSIEMS KELYJE
Nuoširdžiai dėkoju visai nepažįstamiems žmonėms, kurie pagelbėjo kelyje. Važiuojant žvyrkeliu, mašiną sumėtė ir po kelių persivertimų ji sustojo ratais į viršų. Mane išgelbėjo saugos diržas- atsipirkau išgąsčiu ir keliomis mėlynėmis. ( Žmonės, sekitės saugos diržus- jie saugo gyvybes.)
Sustojo keliu važiavusi moteris- visiškai nepažįstama- pasiūlė pagalbą, priėmė į savo mašiną, padėjo išsikviesti policijos pareigūnus, kantriai kartu laukė jų atvykstant, ramino. Didelis ir nuoširdus jai ačiū. Ačiū visiems pravažiuojantiems, kad stojo ir siūlė pagalbą kol laukiau policijos.
Atvyko pareigūnai- jauni, geranoriški, suprantantys situaciją. Surašė, ką reikėjo surašyti. Padėjo išsiaiškinti visus mašinos draudimo niuansus, ieškojo numerių išsikviesti tralą- evakuatorių, kantriai aiškinosi visas įvykio aplinkybes, drąsino šypsenomis. Pareigūnui Arminui ir jo kolegai, kurio nei vardo, nei pavardės neįsidėmėjau- nuoširdus AČIŪ.
Nestabdomas sustojo didelės mašinos vairuotojas- gal žvyrovežis, gal miškovežis. Vyrai neprašomi puolė padėti- kartu su pareigūnais sustrategavo kaip geriau mašiną atversti, kaip ir kur pritaisyti tempimo diržus. Didelės mašinos vairuotojui ir keleiviui net nespėjau padėkoti. Vyrai padarė savo darbą ir nuvažiavo. Ačiū Jums labai, nuoširdžiai.
Atskiras ir didelis AČIŪ Centro, kuriame gyvenu su vaikais, darbuotojams- neprašomi atskubėjo į įvykio vietą, kokių dešimt kartų paklausė apie savijautą, pakeitė išsimontavusį ratą, pasirūpino automobilio saugojimo vieta iki nuostolių įvertinimo procedūros, nutempė ten, kur reikia. Va šių žmonių bent jau vardus tikrai žinau- ačiū Jums, Edvardai ir Leonai.
Tokios situacijos, tokie įvykiai, tokios nelaimės parodo, kad gerų žmonių pasaulyje yra daugiau nei blogų. Ir visai nesvarbi tautybė, pilietybė ir kalbos barjeras.
Ukrainietė Valentina
p.s. autoįvykio vieta- žvyrkelis Vilniaus rajone
ДЯКУЮ ТИМ, ХТО ДОПОМІГ ПРОЙТИ
Я щиро дякую зовсім незнайомим людям, які допомагали мені на цьому шляху. Під час руху по гравійній дорозі автомобіль відкинуло і після кількох перекидань він зупинився колесами вгору. Мене врятував ремінь безпеки – я злякався і отримав кілька синців. (Люди, пристебніться ременями безпеки – вони рятують життя.)
Зупинилася жінка, яка їхала по дорозі – зовсім незнайома людина – запропонувала допомогу, забрала в машину, допомогла викликати поліцейських, разом терпляче дочекалася їхнього приїзду, заспокоїла. Велика і щира їй подяка.
Приїхали офіцери – молоді, доброзичливі, які розуміють ситуацію. Він написав те, що треба було написати. Допомагав з’ясувати всі нюанси страховки автомобіля, шукав номери виклику евакуатора, терпляче пояснював усі обставини події, підбадьорював посмішками. Офіцеру Арміну та його колезі, ім’я якого я не помітив – щире ДЯКУЮ.
Водій великогабаритного транспорту зупинився, не гальмуючи – може гравійка, може лісовоза. Чоловіки без жодних прохань кинулися на допомогу – разом з офіцерами вони вирішували, як краще відкрити автомобіль, як і куди прикріпити натяжні ремені. Я навіть не встиг подякувати водієві та пасажиру великої машини. Чоловіки зробили свою роботу і поїхали. Дуже дякую, щиро.
Окреме і велике ДЯКУЮ працівникам Центру, в якому я живу з дітьми – вони без прохання прибігли на місце події, запитали разів десять, як я себе почуваю, замінили демонтоване колесо, організували місце для зберігання автомобіля до процедуру оцінки збитків, відбуксирували туди, куди було потрібно. Ну, принаймні я знаю імена цих людей — дякую, Едвардас і Леона.
Такі ситуації, такі події, такі катастрофи показують, що добрих людей у світі більше, ніж поганих. І національність, громадянство і мовний бар’єр зовсім не важливі.
Українка Валентина
p.s. місце автопригоди – гравійна дорога у Вільнюському районі
